Архітектурна спадщина

Замок

Замок князів Острозьких є однією з найдавніших споруд міста Дубна.
Первинною датою його забудови вважається 1492 рік. Основою Замку був корпус при в’їздній брамі, споруджений у ХVІ – ХVІІ століттях, з порталом у стилі епохи Відродження. Прикрасою брами був герб князів Острозьких у гарній оправі, який зберігся і понині.
Палац князів Острозьких ХVІ століття у південно-східній частині замкового двору використовувався для зберігання багатих архівів князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Замойських, Конєцпольських та околичної шляхти. У палацовому комплексі окрему пам’ятку архітектури становить палац князів Любомирських, у північній частині замкового двору. Його споруджено на старому фундаменті у другій половині ХVІІІ століття князем Михайлом Любомирським. Під час відомих контрактових ярмарок Любомирські частину приміщення надавали для гостей, дбали, щоб вони гарно могли порозважатися й відпочити. У великій бальній залі, яка була піднята на півтораповерхову висоту і декорована круглою колонадою, що підтримувала балюстраду навколо відкритого простору верхньої частини приміщення, витанцьовували краков’як, піднімали келихи з добірними винами. Знатні гості збиралися у бенкетній залі, яка, як і бальна, була декорована високим фризом із зображенням сюжету свята Вакха відомим італійським майстром Доменіко Мерліні. І досі збереглися танцюючі вакханки і сатири, що підтримують гірлянди з виноградних лоз.
В Замку не тільки розважались, він мав надзвичайно велике оборонне значення. Протягом свого існування Замок неодноразово перебудовувався і укріплювався. Було добудовано два бастіони зі сторожовими вежами за проектом французького інженера Вобана. Між старим городищем і новим Замком пролягав глибокий рів, який наповнювався водою. Інший рів був проритий із західного боку Замку, де був підвісний міст, який піднімали на ніч. У замкових казематах знаходили притулок міські жителі під час ворожих нападів, тому що Замок жодного разу не було взято штурмом – ані татарами, ані полками Максима Кривоноса.
Неушкодженим залишився Замок і в ході Північної війни (1700 – 1721). У 1753 році князь Януш Сангушко, останній ординат володінь Острозьких, подарував Дубно Станіславу Любомирському і зобов’язав його утримувати в Замку 270 піших людей для військових потреб і оборони фортеці. Пізніше Замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці ХІХ століття продала його державній скарбниці. З того часу Замок належав різним військовим відомствам – частинам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським.

Луцька брама XVIст.

Збудована в стилі ренесансу з каменю і цегли. Вона відігравала роль в’їзних воріт і оборонної вежі у системі міських укріплень. Спочатку була зв’язана земляним валом, який захищав місто із західного боку. Брама являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, зверненим у бік міста. Це рідкісна різновидність невеликого барбакана і, крім Волині, ніде більше в Україні не зустрічається. До брами колись вів міст, перекинутий через рів з водою. Початково вона була двоярусною з підвалом, на першому поверсі був наскрізний арочний проїзд. 1785 року проводились ремонтні роботи, про що свідчила таблиця над входом у браму. Тоді ж проїзд був замурований, а вулицю проклали поруч з брамою, надбудували третій ярус. Брама з’єднувалась підземним ходом із Замком. Наприкінці XVIII ст. у брамі збиралася масонська ложа під верховенством князя Михайла Любомирського. Ця Луцька брама дала назву колишньому передмістю Дубна – Забрама.

Костел бернардинів XVIIст

Поряд з цією брамою, доповнюючи її оборонні функції, домінуючи над міською забудовою, розташований костел колишнього бернардинського монастиря першої половини XVII ст. Це тринавна базиліка з нартексом і однією шестигранною абсидою. Прилягаючи з півночі до абсиди трьохярусна висока дзвіниця увінчана чотиригранним завершенням оригінальної форми. Бернардинський монастир у Дубні заснований князем Янушем Острозьким. Будівництво костелу і кляштору, які становили єдиний об’єкт, почато 1617 року, закінчене 1629 року, вже при Владиславі Заславському. При зведенні муру довкола монастиря утворилось два двори. Монастир бернардинів проіснував більше 200 років, до 1852 року. Невдовзі тут вже був православний Свято-Миколаївський собор. Роботи по реставрації фасадів та інтер’єрів почались 1869 року, завершились 1875 року. Дах костелу, колись критий черепицею, а пізніше ґонтами, покрили бляхою, добудували одну муровану та п’ять дерев’яних бань, стінний розпис в католицькому дусі перероблено на православний, латинські написи замінили слов’янськими, чотирьох римських пап перемалювали на чотирьох євангелістів. В 1909 році тут заснували жіночий православний монастир, який проіснував до 1920 року, коли будівлі знову були передані римо-католицькій єпархії. 1931 року тут розташувалась папська місія та духовна семінарія.

Спасо-Преображенська церква ХVІІ ст.

Спустившись звідси на кілька сотень метрів на південь, ми побачимо на колишньому острові Кемпа Спасо-Преображенську церкву 1643 року, де поруч у давнину знаходився і монастир.
У грамоті до ігумена цього Спаського монастиря о. Василія від 18 грудня 1592 року князь Костянтин Острозький називає ці споруди “фундацією предків наших.” В 1630 роках, коли архімандритом дубенських монастирів став Касіян Сакович, сюди проникла унія. Муровану церкву, що збереглася й донині, збудував 1643 року архімандрит Прокопій Хмелевський. Церква споруджена у стилі молдавського конхового храму. Спасівська церква була оновлена 1833 року, її покрили бляхою. 1839 року добудували дзвіницю. І сьогодні над Дубном у дні великих свят розносять свої голоси дзвони цієї церкви (а один із середньовічних дзвонів, який вийшов з ладу (тріснув), передано в експозицію виставки “Скарби наші духовні” Заповідника; дзвін 1572 року відливу, нижній діаметр 74 см, головною прикрасою є кириличний напис на шиї дзвону).

Свято-Юріївська церква 1700р

В колишньому передмісті Сурмичі 1700 року було збудовано Юріївську церкву – на кам’яному фундаменті, дерев’яну, тридільну, трибанну, з надзвичайно оригінальними пропорціями, аналогів якій немає більше в Україні. Поряд побудована дзвіниця 1869 року, де 5 давніх дзвонів, з яких 3 – діючі. У храмі великої мистецької цінності іконостас, де знаходиться й ікона роботи видатного українського художника кінця XVII - початку XVIII століть Йова Кондзелевича;

Синагога ХVІ ст.

В центрі міста, з південного боку вулиці Кирила і Мефодія, височить синагога XVIст., навпроти якої знаходиться невеличкий, присадкуватий будинок XVIII ст.;

Костел Яна Непомука ХІХ ст.

Із північного боку цієї ж вулиці – Костел Яна Непомука, який звівся тут на початку XIX ст., на місці старого костелу. Головний фасад костелу завершується франтоном. Одночасно з костелом споруджена цегляна дзвіниця, розташована з південно-східного боку. Костел являє собою чотирьохстовпну базиліку з прямокутною абсидою. Нині тут знову діючий костел;

Монастир кармеліток XVII ст.

Праворуч при в’їзді в Дубно з півночі знаходиться колишній монастир кармеліток XVII-XVIII століть (зараз тут онкологічний диспансер). Колишній костел був тут побудований у стилі раннього бароко. Його південний фасад завершувався колись трикутним фронтоном. Келії містилися у корпусі, що має форму літери “Г.” Будівля двоповерхова, впродовж переднього, південного фасаду проходить відкрита арка-галерея. Головний вхід оформлений барочним порталом з трьома ліпними вазами вгорі. 1890 року вся територія кармелітського монастиря разом з будівлями за царським указом була передана Дубенському Хрестовоздвиженському монастиреві, що знаходився неподалік, з північного боку, і був знищений в 1940-1950-ті роки ( 20 років настоятелем Хрестовоздвиженського монастиря був Іов Залізо – Іов Почаївський згодом, був тут ігуменом з 1603 року й о. Віталій, який саме в Дубні переклав з грецької мови книгу “ Діоптра…”, видану віленським братством 1612 року й перевидано 1651, 1654, 1698 рр.; в серединіXVIст. Ієромонахом Арсенієм тут було створене Дубенське Четвероєвангеліє, яке нині знаходиться у Рум’янцевських фондах Російської Державної бібліотеки). 1920 року комплекс було передано католицьким ченцям – кармелітам босим, а згодом монастир перейшов до католицьких черниць – сестер Провидіння. Після вересня 1939 року монастир було ліквідовано;

Контрактовий дім XIXст.

В центрі міста на майдані Незалежності знаходиться двоповерховий міський Будинок дітей та молоді. Цю споруду побудував бідний єврей-водовоз Грінберг. Старожили розповідають, що 1905 року, перебуваючи на російсько-японській війні, він знайшов скарб, який згодом використав для будівництва цієї архітектурно довершеної споруди з високими круглими колонами, де у 1920-1930-х роках перший поверх займали крамниці, а на другому знаходився кінотеатр. Деякий час, вже після війни, тут був районний Будинок культури;

Свято-Іллінський собор. Поч. ХX століття.

По центру вулиці Данила Галицького (навпроти пам’ятника Тарасові Шевченку) знаходиться Іллінський собор, побудований 1908 року на власні кошти дубенчан. Архітектурна стилістика храму цілком вкладається в канонічні рамки неоросійського стилю. П’ятиверха, п’ятикутна цегляна споруда з прилягаючою з півночі дзвіницею у російсько-візантійському стилі. Є кілька входів до церкви – з півночі, сходу і заходу, головний – з півночі, з центральної вулиці Дубна, що зумовило дещо незвичну орієнтацію, характерну для православних храмів. Деякий час колись у цій церкві знаходилась благодатна ікона Божої Матері, пожертвувана Дубну ще князем Костянтином Острозьким (про що писав свого часу й Михайло Грушевський), але через кілька десятків років ця ікона, оздоблена перлами, кимось звідси була викрадена, і нині у храмі є лише її невдала копія.