ГероЇ міста Дубно

Данілов Едуард Веніамінович

Данілов Едуард Веніамінович народився в місті Пінськ (Білорусь). У 1985-1988 роках був курсантом Васильківського військового авіаційно-технічного училища.
У 1988-2001 роках служив у військовій частині на посаді старшого авіаційного техніка, з 1996 року і до розформування військової частини був начальником технічно-експлуатаційної частини бомбардувального авіаполку бомбардувальної авіадивізії.
Двічі брав участь у миротворчих місіях Організації Об’єднаних Націй: у 2004 році - у Сьєрра-Леоне, у 2005 році - в Ліберії. Двічі нагороджений медалями Організації Об’єднаних Націй «За службу миру».
Взимку 2014 року перебував у Києві, був учасником Євромайдану.
24 березня 2014 року Дубенсько-Радивилівським ОРВК був мобілізований до лав Збройних сил України та направлений у військову частину. На початку серпня переведений до військової частини на Харківщину. 19 серпня помер уві сні внаслідок пневмонії - зупинилося серце.
У воїна залишились дружина й донька.
Поховали Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій.

Швець Сергій Олександрович

Швець Сергій Олександрович народився 20 липня 1975 року у місті Дубно. Закінчив Дубенські ЗОШ №6 та професійно-технічне училище, працював на різних роботах. Сім’ї не мав.
13 травня 2015 року був мобілізований. Служив зв’язківцем в батальйоні «Горинь».
Воїн помер в ніч на 25 червня 2015 року під селищем Луганське, що на Донеччині, в бойовій ситуації, перебуваючи під обстрілом, від серцевого нападу.
Поховали Героя в місті Дубно на кладовищі по вулиці Семидубській.
На будівлі Дубенської ЗОШ №6 відкрито меморіальну дошку на честь її випускника Сергія Швеця, який загинув захищаючи незалежність України.

Романович Олег Федорович

Романович Олег Федорович народився 12 червня 1982 року. Навчався у Дубенській ЗОШ №6 та Дубенському професійно-технічному ліцеї.
До лав Збройних Сил України був призваний 10 березня 2015 року. Служив у 14-й Володимир-Волинській механізованій бригаді (колишній 51-й) командиром мінометного взводу 3 механізованого батальйону.
17 листопада 2015 року 33-річний військовослужбовець отримав вогнепальне поранення несумісне з життям.
У нього залишилися батьки, дружина та донька.
Поховали Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій.
На будівлі Дубенської ЗОШ №6 відкрито меморіальну дошку на честь її випускника Олега Романовича, який загинув захищаючи незалежність України.

Напрієнко Дмитро Віталійович (позивний "Араміс")

Напрієнко Дмитро Віталійович (позивний "Араміс") народився 21 лютого 1991 року у місті Дубно. Навчався у Дубенській гімназії №1, закінчивши яку вступив до Дубенського педагогічного коледжу. Продовжив навчання у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії (кафедра англійської філології).  
Далі була строкова служба у Збройних Силах України. 27 листопада 2009 року склав присягу, був зв’язківцем.
Повернувшись з армії, пішов працювати у фірму «Тодіні», потім влаштувався вчителем у житомирській школі. Через деякий час повернувся додому.
Коли розпочалася війна з російськими окупантами Дмитро став добровольцем - пройшов медкомісію і підписав контракт. Служив у 14-й бригаді БТрО «Волинь», у першій роті першого батальйону. Став командиром мінометного розрахунку.
9 березня 2015 року вирушив на Схід. Служив на Донеччині у Мар’їнці, Красногорівці. Дмитра нагородив добровольчий батальйон медаллю «За оборону рідної держави».
1 грудня 2015 року загинув за трагічних обставин поблизу міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області.
На будівлі Дубенської гімназії №1 відкрили меморіальну дошку на честь випускника Дмитра Напрієнка, який загинув захищаючи незалежність України.

Герасимчук Леонід Данилович

Герасимчук Леонід Данилович народився 7 серпня 1981 року в селі Майдан Дубенського району. Навчався у місцевій школі, у 2000 році закінчив Мирогощанський аграрний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу, а вже з 2007 року проходив військову службу за контрактом. Проживав з сім'єю у Дубні.
Багато років свого життя віддав службі в Збройних Силах України. За заслуги нагороджений багатьма медалями та орденами. З перших днів брав участь в антитерористичній операції на сході України. Разом із дорожньо-комендантським батальйоном виконував службу на блок-постах в зоні АТО з організації комендантської служби.
Із 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович служив Україні.
Помер 28 червня 2017 року від серцевого нападу. Поховали Леоніда в його рідному селі Майдан.
У загиблого воїна залишилися дружина, син та донька.

Жуков Іван Всеволодович (позивний “Жук”)

Жуков Іван Всеволодович (позивний “Жук”) народився 10 квітня 1968 року в селі Озліїв Млинівського району Рівненської області. Воював з 2015 року, був добровольцем УДА (Української добровольчої армії Дмитра Яроша), добровольчого підрозділу ОТГ «Волинь». Іван Жуков на фронті писав вірші.
Воїн-доброволець загинув 23 травня 2018 року - під час несення бойової варти був важко поранений неподалік Мар'їнки на підступах до Донецька. Тіло захопили бойовики і передали його українській стороні 25 травня. Похований у місті Дубно на кладовищі по вулиці Семидубській.
Без батька залишилася малолітня донька.
За особисту мужність український захисник нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Кубишкін Роман Олександрович (позивний “Санич”)

Кубишкін Роман Олександрович (позивний “Санич”) народився 29 червня 1974 року в місті Орел (РФ). Із січня 1977 року мешкав у місті Дубно.
Після закінчення 9 класів Дубненської загальноосвітньої школи №2, Роман вступив до будівельного училища, в якому здобув фах "водій-електрик", працював будівельником.
Одружившись, переїхав до міста Охтирка Сумської області, де проживав із сім'єю.
Через отриману в дитинстві травму ноги, не служив строкову службу, проте, коли сталося російське вторгнення, він про це й не згадував, обравши шлях воїна-захисника.
Наприкінці літа 2014 року Роман приєднався до лав тих, завдяки кому Україна не впала на коліна того страшного першого року війни. Доброволець, артилерист 11-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу "Правий Сектор".
22 лютого 2015 року в районі селища Піски воїн зазнав вкрай важкого поранення. Дивом виживши, проходив тривале лікування у лікарні імені Мечникова (м.Дніпро) та приватній клініці у Броварах, згодом його перевели до Київського військового госпіталю.
У березні 2015 року Роман був нагороджений медаллю "За жертовність та любов до України" від УПЦ КП та медаллю "Доброволець АТО" від всеукраїнського об’єднання "Країна".
Останнім притулком Романа став Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни у смт.Клевань. Кожна секунда боротьби за життя була для Романа Олександровича сповненою тяжкими стражданнями. Проте він не здавався, проживши після надважкого поранення понад шість років. Весь цей час мужнього воїна підтримувала Дубенська громада.
Його серце зупинилося 2 червня 2021 року у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Поховали Героя 4 червня у місті Дубно. У нього залишилися мати та син.
Прощання з Героєм

Кривіцький Валерій Миколайович

Кривіцький Валерій Миколайович народився 15 червня 1970 року у місті Дубно.
Закінчивши Дубенську ЗОШ №3, вступив до Млинівського радгосптехнікуму, закінчив його у 1989 році. Після цього був призваний до лав ЗСУ, де відслужив 2 роки. У 1992 році одружився, у подружжя народилась донька Яна.
З 1992 року працював на Державному торфопідприємстві смт. Смига. За 30 років праці дослужився від простого робочого до майстра зміни. Нагороджений низкою професійних відзнак.
31 січня 2022 року був призваний Дубенським РТЦК та СП на навчання у Старичі Львівської області, додому мав повернутися 3 березня 2022 року.
24 лютого з початком війни був мобілізований. Загинув військовослужбовець 13 березня 2022 року у с. Старичі Яворівського району Львівської області, внаслідок військових дій.
Похований у Дубні на кладовищі по вулиці Млинівській.
У Героя залишилась мама, дружина, донька.
Прощання з Героєм

Курочкін В’ячеслав Борисович

Курочкін В’ячеслав Борисович народився 23 січня 1972 року у місті Дубно.
Закінчив Дубенську школу №3 з відмінними оцінками та Дубенське ПТУ.
Ще в юності обрав професію військовослужбовця та закінчив Харківське вище військове училище Національної гвардії України з червоним дипломом.
З 1994 року приступив до військової служби, яку розпочав у Львівській дивізії національної гвардії України. Останнім місцем несення служби був гірсько-штурмовий батальйон військової частини. В’ячеслав був командиром взводу в званні старшого лейтенанта.
Отримавши вказівку, військовий офіцер відправився на захист нашої Батьківщини в Запорізьку область, де під селом Мирне, що поблизу Мелітополя, 24 березня отримав смертельну травму під час ведення бою з російським окупантом.
В’ячеслав Борисович робив все від себе залежне для захисту України та стримував російську орду, щоб ми жили від мирним небом.
Похований Герой на кладовищі по вул. Кременецькій.
Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Прощання з Героєм

Хижняк Андрій Васильович

Хижняк Андрій Васильович народився 07 січня 1978 року у місті Дубно.
У 1993 році закінчив 9 класів Дубенської ЗОШ №1, продовжив навчання Дубенській гімназії №2. У 2000 році отримав вищу освіту у Національному університеті "Львівська політехніка".
Понад 15 років очолював  підприємство КП « Будінвестсервіс».
З 2000 року був Президентом громадської організації футбольний клуб "Дубно", організував багато дитячих міжнародних та всеукраїнських футбольних турнірів як в Україні, так і за кордоном.
Був активістом і депутатом Дубенської міської ради. З лютого 2014 року обіймав посаду  секретаря Дубенської міської ради.
З січня 2015 по 2016 роки, будучи командиром батареї управління і артилерійської розвідки 14 ОМБр ім.Князя Романа Великого ЗСУ, брав участь в АТО на Сході країни.
Активний член Революції Гідності. Неодноразово їздив на Майдан, відстоюючи нашу свободу.
Коли ж 24 лютого 2022 року росія розв'язала повномасштабну війну проти України, знову вирушив на фронт захищати Україну.
Капітан Збройних Сил України, помічник відділення артилерії Андрій Васильович Хижняк загинув у війні з російськими окупантами під час виконання небезпечного бойового завдання поблизу с.Партизанське на Миколаївщині, захищаючи свою Батьківщину.
У Героя залишились мама, дружина та 2 донечки.
За особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності та безпеки України указом президента України - Андрія Хижняка, нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).  
Прощання з Героєм

Панащук Леонід Вікторович

Панащук Леонід Вікторович народився 24 березня 1993 року у місті Дубно.
Навчався у Дубенській ЗОШ №6, закінчивши яку у 2010 році, пішов служити за контрактом у місцеву військову частину. Відтоді служив у різних підрозділах Збройних Сил України.
У 2014 році став учасником АТО на сході. За час служби отримав низку почесних відзнак за зразкове виконання військового обов’язку та статус учасника бойових дій.
Мав звання старший солдат. Пройшов підготовку за спеціальністю «спеціаліст з розмінування».
Загинув воїн під час виконання військових обов’язків 06 квітня 2022 року на Луганщині, в с.Степове Попаснянського району.
Герой нагороджений почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, почесною відзнакою «УЧАСНИК АТО», медаллю «10 років сумлінної служби», медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).

Прокопчук Віталій Миколайович

Прокопчук Віталій Миколайович народився 26 лютого 1982 року  у місті Дубно.
З 1988 по 1998 рік навчався у Дубенській ЗОШ №1.
З 16.10.2000 року був призваний на строкову військову службу.
У 2020 році підписав контракт на військову службу на захист нашої Незалежної України.
Служив на посаді водія-електрика, диспетчера диспетчерського взводу.
Старший солдат Віталій Прокопчук загинув 7 квітня 2022 року у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі н.п. Степове Попаснянського району Луганської області.
У Героя залишились батько, дружина та двоє синів.
Похований воїн у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій.
Нагороджений медаллю «За військову службу України» (посмертно).
Прощання з Героєм

Савіцький Олег Анатолійович

Савіцький Олег Анатолійович народився 11 жовтня 1978 року у місті Дубно. В перший клас пішов у 1986 році до Дубенської  ЗОШ  №6. Закінчивши школу у 1996 році, проходив строкову службу в одній з військових частин міста Львова. Після служби навчався у школі прапорщиків у Василькові. Закінчивши навчання, служив в авіаційному полку. З 2016 року по 2022 роки перебував на службі в дорожньо-коменданському батальйоні 47 інженерної бригади.  З 2017 року був учасником АТО. На момент початку повномасштабного вторгнення росії у України перебував на Сході.
Штаб-сержант, командир І ДКР Олег Савіцький загинув 07 квітня 2022  року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання н.п Степове Попаснянського р-ну Луганської області. Залишились батько, дружина та син та донька.
Похований воїн на одному з кладовищ Мирогощанської ОТГ.
Прощання з Героєм

Школярчук Олександр Анатолійович

Школярчук Олександр Анатолійович народився 7 квітня 1987 року у місті Дубно. З 1993 по 2004 роки навчався в Дубенській ЗОШ №1. З 2004 по 2011 роки отримував повну вищу освіту в Львівському державному аграрному університеті за спеціальністю "Землевпорядкування та кадастр". У 2009 році був призваний на строкову військову службу у Збройні Сили України АР Крим. У 2010 році - звільнений у запас старшим матросом. До 2012 року працював заступником начальника підготовчого цеху в Дубенському заводі ГТВ, наступних 2 роки - фахівцем із земельних питань в ТзОВ "Райз-Захід".
У 2014 році був мобілізований до лав ЗСУ в зону проведення АТО. Як "найкращому моряку сухопутних військ" побратими дали йому позивний "Морячок". Воював у найбільш гарячих точках на Донбасі. Після демобілізації з 2015 року продовжував службу за контрактом в військових частинах, підрозділи яких перебували в зоні проведення АТО/ООС, на посаді старшого солдата. З 2016 по 2022 роки проходив службу за контрактом в Дубенському об'єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Олександр як справжній воїн ніколи не любив знаходитись в тилу, тому під час служби неодноразово був у відрядженнях в зоні проведення АТО/ООС.
За сумлінне виконання службових обов'язків по захисту суверенітету територіальної цілісності та незалежності України Олександр не раз отримував подяки та грамоти від своїх командирів. За час проходження військової служби декілька разів був нагороджений медаллю "Учасник АТО" та " Ветеран війни", нагрудним знаком " Обов'язок виконаний з честю", відзнакою Президента України" За участь в АТО", медаллю " Захисникам вітчизни".  
Впродовж 2020 - 2022 років здобув другу вищу освіту на кафедрі військової підготовки в Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування. Здійснив свою мрію, отримавши звання офіцера.
Під час повномасштабного нападу росії на Україну молодший лейтенант Олександр Школярчук захищав державу у складі 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила на посаді командира 2 розвідувального взводу розвідувальної роти. Бойова бригада брала участь у бойових діях біля н.с. Попасна на Луганщині. Під час боїв його взвод мав великі втрати серед особового складу, але воїни на чолі з командиром Олександром мужньо тримали бій та стояли до кінця.
На жаль, 18 квітня 2022 року Герой загинув від поранення отриманого під час бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу в населеному пункті Берестове Бахмутського району Донецької області. За проявлений героїзм та відданість військовій присязі Олександр Школярчук посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали Олександра на кладовищі села Кривуха Дубенського району.
У Героя залишились батьки, дружина та син.
Прощання з Героєм

Галяс Олександр Євгенійович

Галяс Олександр Євгенійович народився 7 квітня 1991 року у місті Дубно.
З 1997 по 2006 рік навчався у Дубенській ЗОШ №1, закінчивши яку вступив у Мирогощанський аграрний коледж.
У 2019 році підписав контракт із ЗСУ.
З вересня 2021 року брав участь в операції об'єднаних сил (ООС) на території Донецької та Луганської областей. Служив мотористом відділення буксирних катерів.
Солдат Олександр Галяс загинув 4 травня 2022 року у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі н.п. Протопопівка Ізюмського району Харківської області. У Героя залишилась мама.  
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Прощання з Героєм

Іванцов Володимир Андрійович

Іванцов Володимир Андрійович народився 23 серпня 1986 у місті Дубно.
У 2003 році закінчив Дубенську ЗОШ №6. Був сміливим, хоробрим, справедливим, вірним і хорошим товаришем. У 2004 році проходив строкову військову службу. З 2005 по 2014 роки служив за контрактом. У 2020 році знову був прийнятий на військову службу за контрактом на посаду старшого солдата.  
Воїн віддав своє життя 4 травня 2022 року у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі н.п. Протопопівка, Ізюмського району, Харківської області.
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
У загиблого Героя залишились батьки, дружина, донька та син.
Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Прощання з Героєм

Соколов Олександр Євгенович

Соколов Олександр Євгенович народився 5 грудня 1975 року у місті Дубно.
Навчався у Дубенській ЗОШ №6, яку закінчив у 1991 році.
У 1992 вступив до Львівського професійно-технічного училища. 25 грудня 1993 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Старший солдат-понтонер загинув 4 травня 2022 року у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі н.п. Протопопівка Ізюмського району Харківської області.
У Героя залишились мама, дружина, син та донька.
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Прощання з Героєм

Штефусь Владислав Олегович

Штефусь Владислав Олегович народився 29 квітня 1998 року у місті Дубно.
З 2004 року по 2008 рік навчався у Дубенській початковій школі №4, з 2013 року по 2017 рік - у Дубенській ЗОШ №6.
Після закінчення 9 класу вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Активно займався спортом. Кандидат у майстри спорту з вільної боротьби. Учасник регіональних та міжнародних змагань, нагороджений численними кубками та медалями.
З 2019 року служив у Збройних Силах України на посаді водія-понтонера. Нагороджений медаллю бойових дій в АТО «Ветеран війни». Воїн загинув 4 травня 2022 року під час виконання бойових завдань на Харківщині в районі н.п. Протопопівка, Ізюмського району, Харківської області. Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Прощання з Героєм

Савчук Ярослав Володимирович

Савчук Ярослав Володимирович (позивний Сава) народився 24 лютого 1970 року у місті Дубно.
З 1977 по 1987 рік навчався в Дубенській ЗОШ №7.
У 1988 році закінчив Дубенське професійно-технічне училище. Після строкової служби вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. В юності займався дзюдо, неодноразово здобував призові місця на змаганнях.
У 2014 році з початком російсько-української війни Ярослав пішов захищати Україну. Спочатку служив у добровольчому батальйону «Дніпро-1», у складі якого брав участь у боях під Донецьком. Пізніше підписав контракт. Брав участь в АТО/ООС. За час служби був нагороджений медалями «Ветеран війни», «Учасник АТО», «Залізний хрест АТО», «За доблесть і звитягу» та нагрудним знаком «Обов'язок виконано з честю».
Під час повномасштабної війни старший солдат роти вогневої підтримки Ярослав Савчук захищав Україну у лавах 130-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ.
Військовослужбовець віддав своє життя 19 травня 2022 року під час виконання обов’язків військової служби в с.Вересневе, в ході виконання бойових завдань у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У Героя залишились дружина, син, донька та онучка.
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
Прощання з Героєм

Томко Володимир Олександрович

Томко Володимир Олександрович народився 12 червня 2002 року у місті Дубно.
З 2008 року навчався у Дубенській ЗОШ № 6. Після закінчення 9-го класу у 2018 році вступив до Дубенського вищого художнього професійно-технічного  училища, який закінчив у 2021 році, здобувши професію «Електрозварник».
4 жовтня 2021 року був призваний до лав ЗСУ. Військову службу проходив у військово-морських силах Збройних сил України. Здобув звання старший комендор (матрос).
Військовослужбовець загинув 5 червня 2022 року, виконуючи бойове завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій з супротивником та нанесенні ним ракетного удару.
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
Прощання з Героєм

Омелянчук Володимир Леонідович

Омелянчук Володимир Леонідович народився 8 вересня 1976 року у місті Дубно. Закінчив ЗОШ №6 та навчався в Дубенському ПТУ. У 1994 року був призваний на строкову службу.
17 червня 2022 року був мобілізований Дубенським РТЦК та СП, зарахований до списків особового складу військової частини на посаду “стрілець мотопіхотного батальйону”.
Воїн загинув 4 липня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі н.п. Березове, Донецької області.
Похований у Дубні на кладовищі по вулиці Кременецькій.
У Героя залишились мама, син, донька та сестра.
Прощання з Героєм

Вознюк Андрій Михайлович

Вознюк Андрій Михайлович народився 15 листопада 1978 року у місті Дубно. Навчався з 1985 року по 1996 рік в Дубенській ЗОШ №1. У 2001 році закінчив   Національний університет водного господарства та природокористування, де, окрім диплому, отримав військову посаду старшого лейтенанта. З 2001 року працював у ТзОВ «ДУБНОПОБУТСЕРВІС», а згодом і очолив  дане підприємство.  
У перші дні війни був мобілізований до лав ЗСУ. Перебуваючи на командній посаді, дбав про своїх підлеглих побратимів.
Старший лейтенант, командир взводу заготівлі дерев’яних конструкцій, інженерно-технічної роти Андрій Вознюк загинув 13 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання результаті ракетного обстрілу в н.п. Лозова Харківської області.
Похований у м.Дубно на кладовищі по вулиці Млинівській.
У воїна залишились мама та сестра.
Прощання з Героєм

Теслюк Євгеній Артурович

Теслюк Євгеній Артурович народився 22 вересня 1989 року у місті Дубно.
З 1996 по 2004 рік навчався в Дубенській  ЗОШ №5. У 2007 закінчив Дубенський професійний ліцей і вступив до національного університету «Львівська політехніка», проте не закінчив його у зв'язку з сімейними обставинами.
У 2008-2009 роках проходив строкову військову службу у ЗСУ.  
У 2022 році на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов добровольцем захищати Батьківщину.
Отримавши важке осколкове поранення при бойових діях біля н.п. Протопопівка Харківської області, воїн помер 15 вересня 2022 року в лікарні “Феофанія”.
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
У воїна залишились мама, дружина та донька.
Прощання з Героєм

Лесний Роман Михайлович

Лесний Роман Михайлович народився 3 червня 1979 року у місті Дубно. Навчався в Дубенській ЗОШ №1 та ЗОШ №6. Здобув фах зварювальника у професійному училищі. Цікавився технікою, захоплювався мотоциклами, грав на гітарі.
Багато років працював у Дубенській виправній колонії для неповнолітніх, мав звання прапорщика. Після закриття колонії продовжив службу на місцевій нафтобазі. Пізніше був переведений у 44 окрему артилерійську бригаду імені гетьмана Данила Апостола.
Під час повномасштабного російського вторгнення Роман ніс службу у лавах ЗСУ. Разом з побратимами мали виконувати бойові завдання на передовій. Створив родину та мріяв про мирне життя. Понад усе вірив у перемогу!  
Старший солдат Роман Лесний загинув 21 вересня 2022 року від отриманих поранень несумісних із життям в результаті артилерійського обстрілу району вогневої позиції артилерійської батареї артилерійського дивізіону в районі н.п. Біла Гора Донецької області під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України.
У воїна залишились дружина та діти.
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
Прощання з Героєм

Козюра Олександр Дмитрович

Козюра Олександр Дмитрович народився 1 червня 1980 року у місті Дубно.
У 1986 році розпочав навчання в першому класі Дубенської ЗОШ №8. Після закінчення 9 класу подальше навчання продовжив в Дубенській гімназії №1. У 1997 році вступив до Академії пожежної безпеки України, яку закінчив у 2002 році та здобув вищу освіту за спеціальністю "Пожежна безпека".
Службову діяльність розпочав з посади інспектора служби держпожнагляду, а в подальшому, з 2003 по 2013 роки пройшов шлях від судового експерта до начальника сектору вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Рівненській області.
У 2013 році одружився та продовжив службу в УМВС Херсонської області.
З 2014 року брав активну участь в АТО/ООС з забезпечення вибухобезпеки та розмінування території України. У 2018 році очолив відділ вибухотехнічної служби ГУНП в Херсонській області.
Після повномасштабного вторгнення, спільно з підлеглими, продовжив очищати від вибухових пристроїв територію Миколаївської області, а після деокупації здійснював розмінування Херсонської області.
Полковник поліції Олександр Козюра особисто зумів знищити не одну сотню вибухонебезпечних предметів та ворожих мін, які більш ніколи не завдадуть шкоди і тим самим зумів врятувати не одне життя та забезпечити безпеку громадянам України. За бездоганну службу неодноразово був нагороджений відзнаками МВС України та Президента України.
Загинув Олександр 26 жовтня 2022 року під час оперативного розмінування деокупованих територій с.Білоусове Бериславського району Херсонської області.
Поховали Героя у Дубні поруч з могилами батьків на кладовищі по вулиці Кременецькій.
У Олександра залишилися дружина та двоє синів.
Прощання з Героєм

Гусак Юрій Сергійович

Гусак Юрій Сергійович народився 11 травня 1993 року у місті Дубно.
Навчався у ліцеї №7, після закінчення якого вступив в Кременецький лісотехнічний коледж, де здобув фах лісника. У подальшому певний період часу працювати тренером, так як головним захопленням Юрія була важка атлетика.
Останні роки Юрій з дружиною проживали у місті Києві, активно будували плани на майбутнє, але коли настав день повномасштабного наступу, пара вирішила повернутись до рідного міста.
Не маючи військового досвіду, Юрій сам добровільно з'явився у військомат і відразу ж долучився до лав Збройних Сил України. Займав посаду водія автомобільного взводу забезпечення інженерно-позиційного батальйону військової частини.
Друзі, побратими і знайомі Юрія відзначають його, як приклад для наслідування, як відданого, чесного, справедливого і мужнього воїна.
Життя Юрія обірвалось 6 грудня 2022 року, на день Збройних Сил України, поблизу Бахмуту від артилерійського обстрілу противника.
Похований на Алеї Слави в місті Дубно на Семидубському кладовищі.
Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Прощання з Героєм

Мельник В’ячеслав Ярославович

Мельник В’ячеслав Ярославович народився 5 березня 1982 року в смт.Млинів. Згодом сім'я переїхала до Дубна. З 1988 року навчався у Дубенській ЗОШ №1. У 1997 році  продовжив навчання в ПТУ №27, отримав професію за спеціальністю “електро- та газозварювальник, водій”. Завжди мріяв стати військовим.
У 2000 році був призваний на строкову службу в ЗСУ, після чого продовжив військову службу за контрактом. Звільнився з армії за станом здоров’я. Працював на підприємствах міста Дубно та в столиці.
У 2015-2016 роках знову був призваний до ЗСУ та  брав участь в АТО  на території Донецької та Луганської області. Нагороджений почесною відзнакою «Учасник АТО», почесними нагрудними знаками «Хрест бойового братерства», «Гідність та честь», медалями «Захисник Вітчизни», «За оборону рідної держави».
25 лютого 2022 року у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії до України пішов добровольцем до ЗСУ.
11 грудня 2022 року головний сержант – командир 1-го інженерно-саперного взводу, 3-ї інженерно-саперної роти В’ячеслав Ярославович Мельник помер.
Поховний на кладовищі у с.Коблин  Дубенського району.

Кірчик Максим Володимирович (позивний “Дирчик”)

Кірчик Максим Володимирович (позивний “Дирчик”) народився 3 лютого 1990 році в  Кременці на Тернопільщині, згодом проживав у місті Дубно.
Випускник Дубенського ліцею №2.
З 2005 року навчався в Дубенському вищому художньому професійно-технічному  училищі. У 2008 році став студентом Національного університету водного господарства та природокористування, факультет «Економіка підприємств». У дорослому віці мешкав у Києві.
З 2013 року працював у національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства. Максима цікавило все, що пов’язане з українською культурою. Був активним учасником Революції Гідності.
З квітня 2019 року працював оператором висотного баштового крана на підприємстві «Рента-кран».
Незадовго до повномасштабного вторгнення pocіян Максим одружився, будував плани на майбутнє.
Не маючи військового досвіду, з 24 лютого 2022 року в складі 204-го батальйону територіальної оборони захищав місто Київ. Звільняв місто Ірпінь, Чернігівщину, Миколаївщину, брав участь у бойових діях зі звільнення Херсона. Служив стрільцем другого стрілецького відділення першого взводу третьої роти. Далі - втримання кордону з Бєлгородською областю, з початку 2023 року - на Бахмутському напрямку.
Загинув 13 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в жорстоких боях біля населеного пункту Залізнянське Бахмутського району Донецької області.
Похований 19 лютого 2023 року на Калинівському цвинтарі у місті Кременець.
Прощання з Героєм

Міщук Ігор Святославович

Міщук Ігор Святославович народився 17 серпня 1981 року в с.Стовпець Дубенського району.
У 1987 році вступив до Дубенської ЗОШ №3, яку закінчив у 1996 році. Продовжив навчання у професійно-технічному училищі №27 та отримав професію електрика. У 1999 році проходив строкову службу. Довгий час працював закордоном. У липні 2022 року був мобілізований Дубенським РТЦК та СП в Рівненській області  до лав ЗСУ.
Солдат кулеметного взводу Ігор Міщук героїчно загинув 17 лютого 2023 року в районі н.п. Бахмут Донецької області у бою за нашу Батьківщину, її свободу і незалежність, виявивши стійкість і мужність, під час мінометного обстрілу із сторони противника.
Поховали Героя на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.
У воїна залишились мама та брат зі сім'єю.
Прощання з Героєм

Праведний Володимир Олександрович

Праведний Володимир Олександрович народився 12 березня 1985 року в місті Глухів Сумської області. У 1985 році сім'я переїхала до Дубна.
У 1992 році пішов у Дубенську ЗОШ № 7. Продовжив навчання у ПТУ №27, де отримав професію електрозварника та водія. Працював з батьком, на будовах. У 2011 році одружився, у 2012 році народилась донька Юля.
З 2015 по листопад 2016 року був учасником АТО.
9 березня 2022 року у зв’язку з початком повномаштабного вторгнення росії в Україну був призваний до 71-ої окремої єгерської штурмової бригади.
Старший солдат, розвідник-радіотелефоніст загону спеціального призначення Володимир Праведний 6 березня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля н. п. Богданівка Донецької області отримав поранення несумісні  з життям в результаті бойового зіткнення з противником.
Похований у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій.   
У воїна залишились мама, донька та сестра.
Прощання з Героєм