Санніков Дмитро Петрович

Санніков Дмитро Петрович, проживав у м.Березняки Пермської області

Санніков Дмитро Петрович народився 2 жовтня 1923 року в селі Ігим Мензелінського району Татарської АРСР.

В 1931 році батьки переїхали до міста Березняки Пермської області.

В 1932 році пішов до першого класу селеща Содовий. В 1936 році поступив в середню школу імені Горького.

В 1942 році закінчив десятий клас цієї школи та був направлений Березняківським райвійськоматом в Одеське артелерійське училище імені Фрунзе, яке було евакуйоване на Урал (Свердловська область). Після закінчення училища направлений на фронт. На фронті був з 16 січня 1944 року до квітня 1945 року.

Санніков був командиром обчислювального взводу, командиром виводу управління 314 артилерійського полку 149 стрілецької Новоград-Волинської Червонопрапорної ордена Кутузова дивізії 343 гвардійської армії 1-го Українського фронту. Визволяв місто Дубно.

21 лютого 1945 року лейтенант Санніков на плацдармі західного берега річки Нейсе постійно знаходився на передовій піхоти. Уміло організовував розвідку і повністю забезпечував зв’язком бойову роботу батареї. Особисто сам в районі станції виявив два танкових кулемети противника і замаскований німецький танк. В період сильних і безперервних атак противника з 24 по 29 лютого 1945 року знаходився на плацдармі в районі заводу, керував групою артилеристів по відбиттю атак. Після виходу із строю трьох офіцерів і командира батареї прийняв повне командування на себе. Особисто організував прорив блокади, забезпечивши можливість виведення з оточення поранених бійців і командирів. 9 березня 1945 року був представлений до нагороди.

З боями пройшов до Берліна (фото серпень 1945 року) Приймав участь в штурмі Берліна. Під час спостереження за противником в районі міста Форст на річці Нейсе (Німеччина) був поранений в стегно правої ноги, внаслідок стався параліч ступні, отримав інвалідність 2-гої групи. Після тривалого лікування повернувся додому.

Після закінчення війни вступив до Березняківського вечірнього технікуму, який успішно закінчив.

Сорок три роки пропрацював у великому будівельному тресті «Березняки-хімбуд» геодезистом і головним геодезистом.

З 1987 року вийшов на пенсію.

За бойові заслуги нагороджений орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни першого ступеня, медаллю « За взяття Берліна». За звільнення міста Дубна рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради № 147 від 07.05 1985 року присвоєно звання Почесний громадянин.