Морозов Микола Петрович

Командир-розвідник 172–гої гвардійської дивізії, 514–го стрілецького полку. Кавалер 48 орденів, в тому числі ордена Богдана Хмельницького за номером 14, ордена Олександра Невського, ордена Вітчизняної війни. До початку війни працював в лабораторії в науково-дослідному інституті. Одразу після початку війни з ополченцями копав протитанкові окопи. Пізніше військоматом був направлений у військове училище, закінчивши надприскорений курс,11 грудня 1941 року вступив у бій під Можайськом як командир взводу пішої розвідки. Під Смоленськом був важко поранений у легені.

Під час війни приймав участь в десантуванні на партизанську базу Дмитра Медведєва і забезпечення виходу в місто Рівне розвідника Миколи Кузнецова. Звільняв місто Дубно уже на посаді командира роти, відповідав за ділянку оборони. Першим підняв Прапор визволеного Дубна над Замком. Був учасником Сандомирської битви в Польщі, брав участь у боях за Берлін.

24 серпня крокував на параді Перемоги по Красній площі.

Після війни служив у зовнішній розвідці, був полковником Головного розвідувального управління. Готував кадри радянських офіцерів. Демобілізувався у 1958 році. Закінчив юридичний факультет університету і далі працював.