Будинок контрактів ХІХ ст. (охор. № 21-Рв)

удинок контрактів був збудований на Ринковій площі у кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. під час перебування контрактових ярмарок у місті Дубні. Споруда відіграє містоутворюючу роль центральної частини Дубна. 

Відомо, що споруду або її частину придбав на початку ХХ ст.  єврей-водовоз Грінберг після свого повернення із російсько-японської війни, куди його мобілізували у 1905 році. За переказом старожила з села Погорільці Миколи Якобчука, Грінберг знайшов у Маньчжурії скарб, який провозив усю війну в барабані, завбачливо заховавши якусь частину у тих далеких краях. Повернувшись до Дубна, він одружився з багатою дівчиною, легалізувавши його. Згодом привіз другу частину коштовної знахідки і почав багатіти. Він викупив гільдію водовозів, придбав кілька будинків, у т. ч. і той, який стояв на Ринковій площі. Щороку,  у день свого народження Грінберг виставляв водовозам кілька бочок пива і щедру закуску, пам’ятаючи про те, звідки починав. Про скарб зізнався лише перед смертю у 1939 році.  

Будівля використовувалася не тільки як житлове приміщення. Власником на другому поверсі була обладнана театральна зала, яка приймала колективи з Луцька та Рівного, хори Котка та Новохацького, симфонічний оркестр Польського морського флоту, проводились Шевченківські вечори, демонструвались твори українських драматургів, а також  розташовувався клуб робітничої інтелігенції.

У стилістичному вирішенні архітектурного образу споруди переважають прийоми формотворення, властиві для доби еклектизму. У 1920 – 1930-х роках перший поверх Контрактового дому займали крамниці, а на другому був кінотеатр.

Під час німецької окупації у будинку Грінберга демонстрували кінофільми. Одного разу по місту розвісили оголошення, що в неділю буде демонструватися фільм безкоштовно. Розрахунок окупантів був правильним: зійшлася майже вся молодь міста. Через кілька хвилин після початку фільму залу оточили озброєні німецькі солдати і почали виштовхувати молодь на вулицю, де вже стояли криті автомашини для перевезення людей на залізничну станцію, а звідти потягом – до Німеччини. Восьмеро хлопчаків, яким було по 14 років, зв’язали пояси і спустилися з другого поверху у вузький прохід між ратушею і будинком Грінберга, і таким чином уникли неволі. Один із них, поляк за походженням, Березовський, розповів цю історію. 

В радянські часи тут був Будинок культури, і ось вже два з лишнім десятиліття він служить дітям. Нині це міський будинок дітей та молоді – окраса майдану Незалежності.