Івановський Олег Генріхович

Полковник у відставці, академік, кавалер семи орденів, серед яких «Знак Почету» учасник параду Перемоги 24 червня 1945 року. На військову службу Олег Генріхович призивався 4 жовтня 1940 року. Спочатку був призначений в морську прикордонну службу. Готувався стати моряком, він шкодував лише про те, що йому не доведеться носити зелену фуражку, адже це була особлива гордість тодішньої молоді. За обставинами замість моря молодий прикордонник потрапив в місто Перемишль Західної України в 92-й прикордонний загін. Івановський проходив службу на 9-тій заставі. 12 ківтня 1941 року був відкомандирований в школу молодшого складу службового собаківництва. Як пізніше стало відомо це врятувало йому життя. Коли почалась війна, 9-та прикордонна застава була повністю знищена німецькими танками. Строєм без відпочинку 18 діб добирались до Києва, зберігши зброю і майно. Потім потрапив в кубанський кавалерійський корпус. Був командиром взводу, деякий час особістом. Був важко поранений воював, до Перемоги. Інвалід з 24 років.

Лауреат Ленінської та Державної премії СРСР, головний конструктор з тематики по вивченню місяця НПО ім. Лавочніка в 1971-1983 рр., ветеран ракетно-космічної галузі. Олег Генріхович отримав медаль «Звезда Циолковского».

Доля Олега Генріховича Івановського невід’ємна від долі Радянського Союзу. Велику Вітчизняну війну він зустрів 22 червня 1941 р. в прикордонних військах, а закінчив у 8-й кавалерійський дивізії біля стін Праги 14 травня 1945 р. 24 червня поталанило пройти по Красній площі на параді Перемоги. Після війни неодноразово був гостем нашого міста.

В 1947 р. він вступив на роботу в НДІ-88. В 1950 р. там було створено ОКБ-1 з розробки ракет дальньої дії, головним конструктором якого був призначений С.П.Корольов. Олегу Генріховичу поталанило – він став працювати в цьому прославленому колективі. В 1957 р. О.Г. Івановському доручили очолити відповідальний напрямок в групі ведучого конструктора з 1-го ІСЗ М.С.Хомякова, де він відповідав за проведення випробувань супутника, якого успішно запустили 4 жовтня 1957 р. В 1959 р. Івановський був призначений головним конструктором перших космічних кораблів «Восток». В історичний день 12 квітня 1961 р. він разом з головним конструктором скафандрів Ф.А.Востоковим на верхній площадці ферм обслуговування ракети допомагав Юрію

Гагаріну пройти від ліфта до крісла космічного корабля «Восток» і приймав участь в закриті люка. Ці документальні кадри, відзняті на Байконурі за 2 години до старту, стали відомі на весь світ.

З 1961 по 1965 рр. О. Г.Івановський працював в апараті Ради Міністрів СРСР комісії з військово- промислових питань. В кінці 1965 року він був призначений заступником головного конструктора Г.Н. Бабакіна і почав освоювати напрямок з вивчення Місяця. Разом зі своїми колегами Олег Генріхович працював над створенням місячних автоматичних станцій. Працював в НПО ім. С.А. Лавочкіна «Місяцехід-1» і «Місяцехід-2», які пройшли багато кілометрів по Місяцю. Після завершення місяцевої тематики (остання станція «Місяць-24» в 1976 році доставила із Місяця грунт, який був викопаний із великої глибини спеціальним землезбиральним приладом) «лебединою піснею» Олега Генріховича астрофізична обсерваторія «Астрон», яка вісім років успішно пропрацювала на орбіті. В 1983 році Івановський пішов на пенсію і став завідувати музеєм ім. Лавочкіна.

Проживає в місті Москва.