Сивіцький Микола Костьович

Сивіцький Микола, прозаїк, доктор гуманітарних наук

Микола Сивіцький народився 20 вересня 1917 року на хуторі Заболоття (Підлужжя) Дубенського району.

Захоплювався театром і просвітницькою роботою.

Був слухачем Народного університету в Михайлівці біля Радивилова. Пізніше вступив до Нижчої однорічної рільничої школи у Вацині. У вересні 1939 року повернувся на Волинь. Був обраний головою сільради, на місце солтиса і членом райвиконкому.

20 жовтня 1939 року був арештований. Почалися тюрми в Дубно, Києві, Полтаві, Харкові, Куйбишівській області в Росії, Жигулі над Волгою, а потім Котлас і Воркута.

7 березня 1945 року Микола Сивіцький повертається у Польщу з Дев’ятим запасним полком піхоти, що стояв в Майданку біля Любліна, 15 квітня вирушив на Берлін. Під Оранієнбургом був включений у 5-й Колобжезький полк піхоти ІІ Варшавської дивізії ім. Ярослава Домбровського, пішов на Ельбу. У травні

1945 року коли закінчилася війна, Микола лишився у Польському війську. 2 березня 1946 року приїхав на Дубенщину.

У травні 1953 року закінчив службу у польському війську та присвятив себе літературі. У 1956 року отримав диплом філолога у Варшавському університеті. В червні 1956 року на засновницькому з’їзді УСКТ, секретарем організаційного комітету обрали Миколу Сивіцького, а з 1 липня того ж року почав він працювати на посаді секретаря редакції «Наше слово». Влітку 1960 року звільнено з посади журналіста і переведено на технічну роботу коректора в польській «Газеті Гандльовій». У 1972 році пішов на пенсію.

Микола Сивіцький 5 травня 1983 року в Ягеллонському університеті у Кракові захистив кандидатську дисертацію про життя і творчість Богдана Лепкого.

12 березня 1990 року Головна Рада Наукового Товариства імені Тараса Шевченка у Нью - Йорку обрала Миколу Сивіцького дійсним членом філологічної секції. 27 серпня 1995 року Сивіцький став лауреатом літературної Премії імені братів Богдана і Левка Лепких, у 1996 році лауреатом літературно-мистецької премії імені Авеніра Коломийця.За значний внесок у національно-культурне та патріотичне відродження Дубенщини рішенням Дубенської міської ради від 30 липня 1997 року обрано його Почесним громадянином міста Дубна.

Помер 13 січня 2004 року похоронений у Варшаві.