Стрічний Микола Іванович

Стрічний Микола Іванович, колишній командир зенітно-артилерійського взводу 8 ДКД, колишній працівник АТП-17061

Стрічний Микола Іванович народився 25 грудня 1916 року в Чернігівській області Борзенському районі селі Конашовка, в сімї селянина. Батько загинув в роки громадянської війни. Микола Іванович залишився з мамою та сестрою. Проживали в Сталінській області Тельманівському районі колгосп ім. Шевченка на хуторі Хрестівка.

В 1930 році закінчив неповну середню школу в с. Ядути Борзенського району, отримав спеціальність тракторист –комбайнер, шофер. В 1933 році закінчує курси трактористів при Греко-Олександрівському МТС і працює трактористом до 1935 року. В 1935 році помирає мама, а Микола Іванович закінчує Сартайську школу комбайнерів і влаштовується працювати комбайнером при Греко-Олександрівській МТС Тельманівського району, Сталінської області.

В листопаді 1937 року Тельманівським райвійськоматом був призваний до РЧА на Далекому Сході місто Ворошилов – Усурійськ.

З січня 1937 року до грудня 1938 року навчається в школі молодших командирів, після закінчення до 1941 ріку працює на посаді командира відділення, помічником командира взводу, старшиною і командиром взводу.

В кінці 1941 рокі за наказом Військової ради 1-шої Червонопрапорної Армії Миколі Івановичу присвоєно звання « молодший лейтенант», працює командиром зенітно- кулеметного взводу до 1943 року при 163 Кавказькому полку 8-ї кавалерійської Далекосхідної дивізії Центрального фронту. З травня 1943 року до серпня 1943 року Микола Іванович командир вогневого взводу зенітної батареї 455 ОД ПВО Степового фронту, а з серпня 1943 року до грудня 1943 року командує вогневим взводом при 455 ОДПВО 8-ї Кавказької Далекосхідної дивізії Західного фронту. З грудня 1943 року до вересня 1944 рік перебуває на тій же посаді і в тих самих підрозділах тільки 1-го Україкського фронту. З вересня 1944 року до травня 1945 року є командиром вогневого взводу 455 ОД ПВО 13 механізованої Далекосхідної Добриценської Червонопрапорної дивізії 2-го Українського фронту на цій посаді і зустрів Перемогу. З травня 1945 до квітня 1947 року старший лейтенант Стрічний Микола Іванович командир взводу великокаліберних зенітних кулеметів 216 зенітного артилерійського полку.

За період бойових дій Микола Іванович був нагороджений медаллю « За бойові заслуги» 27.08 1943 року, Орденом Червоної зірки від 12.03.1944 року, Орденом Червоної зірки від 17.01 1945 року, Орденом Вітчизняної війни 2–го ступеня від

23.05.1945 року.

В квітні 1947 року Микола Іванович був демобілізований із рядів Радянської Армії і одразу приступив до відбудови мирного життя.

Після війни продовжив навчання в Дубнівській автошколі.

З серпня 1948 року, маючи хорошу технічну підготовку, працює в системі Автороти « Союззаготтранс» водієм. Організаторські здібності, велика енергія та ініціативність дозволили очолити з березня 1949 року автозвод Дубнівської автороти « Союззаготтранс».

В 1950 році був вибраний головою окружної комісії по виборах в місцеві ради. З 1952 року працював інструкторм в райкомі партії.

Микола Іванович мав велику схильність до господарської роботи, проявляв турботу про повсякденне життя, через те і став головою колгоспу в селі Малі Сади.

У 1965 році знову повернувся до звичної шоферської професії в Дубенське АТП . Користувався авторитетом і тому став завідувати кадрами в тому ж АТП та був обраний секретарем партійної організації.

За заслуги перед містом Дубно та у зв’язку із 40-річчям визволення міста від німецько–фашистських загарбників Стрічному Миколі Івановичу 14 березня 1984 року рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради присвоєно звання « Почесний громадянин міста Дубна».

Не стало Миколи Івановича 16 лютого 1984 року.